Соціологія майбутнього і майбутнє соціології в ХХI столітті

    ЯКОЮ БУТИ СОЦІОЛОГІЇ У ХХI СТОЛІТТІ? 

10 грудня 2018 року в Інституті соціології Національної академії наук України відбулися XII Міжнародні соціологічні читання на тему «Соціологія майбутнього і майбутнє соціології в ХХI столітті».

Організаторами заходу, разом із Інститутом соціології, виступили Соціологічна асоціація України та Соціологічний центр імені Н. В. Паніної.

Цьогорічні читання було присвячено пам’яті двох визначних постатей в історії вітчизняної соціологічної та філософської думки, відомих і шанованих не лише в Україні, а й далеко за її межами, — Наталії Паніної (1949–2006) та Мирослава Поповича (1930–2018).

Зусиллями Наталії Вікторівни Паніної зароджувалася, зростала, гартувалася і виборювала своє місце в суспільстві вітчизняна соціологія. Наталія Паніна першою (ще у 1980-х разом з Миколою Чуриловим у Центрально-Українському відділенні Всесоюзного центру дослідження громадської думки) побудувала загальноукраїнську опитувальну мережу та сконструювала вибірку. Вона також започаткувала методики для аналізу низки соціальних феноменів, завдяки яким можна отримати об’єктивну й достовірну інформацію про
сьогоднішній стан українського суспільства та динаміку його змін. Це, зокрема, Інтегральний індекс соціального самопочуття (ІІСС) та Індекс дестабілізаційності протестного потенціалу (ІДПП). Наталія Вікторівна першою розробила систематизований курс лекцій з технології соціологічного дослідження в Україні та видала методичний посібник з опитування громадської думки. За роботу «Вимірювання соціальних змін в українському суспільстві. Соціологічний моніторинг» їй було присуджено (разом з групою інших провідних науковців Інституту соціології) Державну премію України в галузі науки і техніки.

Академік Національної академії наук України, директор Інституту філософії, один з найвпливовіших інтелектуалів та громадських діячів незалежної України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого Мирослав Володимирович Попович теж зробив значний внесок у розбудову української соціології. Ще за радянських часів він очолив перший науковий соціологічний відділ у структурі Академії наук — відділ методології, методики і техніки конкретно-соціальних досліджень Інституту філософії АН УРСР. За участю Мирослава Володимировича у відділі обговорювалися такі питання, як стратегія соціологічних досліджень на промислових підприємствах та особливості застосування тих чи інших дослідницьких методик. Особливо він цікавився висуванням гіпотез у соціологічному дослідженні та логікою їх верифікації.

Учасників Соціологічних читань привітали директор Інституту соціології, академік НАН України Валерій Ворона та президент Соціологічної асоціації України, ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, академік НАН України Віль Бакіров, підкресливши, що цей захід об’єднав два покоління — ентузіастів, що творили майбуття вітчизняної соціологічної науки на зорі української незалежності, і молодих учених, які вже сьогодні визначають подальшу долю цієї царини наукового знання.

На пленарному засіданні, яке очолював завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України Сергій Макеєв, було заслухано такі доповіді:

«Мирослав Попович: філософія свободи» (директор Інституту філософії НАН України імені Г. С. Сковороди Анатолій Єрмоленко) та «Май мужність користуватися власним розумом» (президент Українського філософського фонду Сергій Пролеєв). В обох виступах основну увагу було приділено надзвичайно багатогранній особистості Мирослава Володимировича, його професійному і творчому шляху. Згадувалося і про відданість Мирослава Поповича таким гуманістичним цінностям, як свобода, відповідальність і
справедливість;

«Майбутнє соціології у світлі XIX Конгресу Міжнародної соціологічної асоціації» (завідувачка кафедри соціальних структур та соціальних відносин факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Куценко). Пані Ольга спинилася на основних тематичних напрямах роботи Конгресу, що проходив з 15 по 18 липня 2018 року в Торонто під гаслом «Влада, насильство та справедливість: роздуми, відповіді та відповідальність» (“Power, Violence and Justice: Reflections, Responses and Responsibilities”). У доповіді йшлося і про бачення майбутнього соціології провідними вченими світу;

«Головні завдання соціолога і психолога в динаміці розвитку польського суспільства ХХI століття» (професор Щецинського університету Славоміра Грушевська). Пані Славоміра, яка вже багато років досліджує українське та польське суспільства в порівняльній перспективі, є також соціальним психологом і співавторкою книги «Подарунок дна» (“Dar dna”), де зібрано життєві історії людей, що опинилися в скрутному становищі, та описано методи наданої їм психологічної допомоги;

«Майбутнє методів соціологічних досліджень» (завідувач кафедри соціології факультету соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія», директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто);

«Соціологія розуміння: від науки без майбутнього до науки майбутнього» (переможниця конкурсу «Кращий молодий соціолог року — 2017», аспірантка кафедри соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Оксана Дутчак).

Друга частина Читань була традиційно присвячена підсумкам конкурсу «Кращий молодий соціолог року». Заступник голови Конкурсної комісії, провідний науковий співробітник відділу методології і методів соціології ІС НАН України Олександр Стегній, розповідаючи присутнім про історію конкурсу, нагадав, що ідея організації подібного заходу належала саме Наталії Вікторівні Паніній, яка покладала великі сподівання на молодих дослідників і всіляко заохочувала їх до наукових пошуків та оприлюднення результатів своїх розвідок. Тому конкурс передбачає написання есе на визначену тему. Окрім того, Наталія Вікторівна шукала шляхи налагодження ефективної комунікації між старшим поколінням авторитетних соціологів та їхніми молодшими колегами (до речі, за 12 років існування конкурсу його учасниками були не лише українські, а й зарубіжні дослідники в галузі соціальних наук).

Імена переможців оголошуються 10 грудня — в день народження Наталії Паніної. Цього року свої творчі роботи презентували молоді науковці, викладачі та прикладні соціологи з Києва, Харкова, Львова й Миколаєва. Наскільки бурхливі глобалізаційні процеси та стрімкий розвиток цифрових технологій здатні змінити обличчя соціології, зокрема української, чи зможе вона зберегти свої позиції, які виклики постануть перед соціологами вже найближчим часом, чи може соціологія бути універсальною — на ці та багато інших питань намагалися знайти відповідь учасники конкурсу.

Після виступів конкурсантів відбулася дискусія, до якої долучилися декан факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Горбачик, професор кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Одеса) Олена Лісієнко, виконавчий науковий директор аналітичного центру «Соціальні індикатори» (а також двічі срібний призер конкурсу «Кращий молодий соціолог року») Світлана Хутка, представниця компанії Bounty SCA Ukraine Тетяна Багаєва, завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України Олена Злобіна та ін.

Насамкінець відбулася церемонія нагородження переможців. Співзасновник Соціологічного центру імені Н. В. Паніної Володимир Паніотто та заступник директора Інституту соціології Євгеній Головаха вручили першу премію імені Наталії Паніної викладачеві Київської школи економіки, голові Наглядової ради аналітичного центру CEDOS Тимофієві Бріку за надзвичайно цікаве, оригінальне та  оптимістичне есе під назвою «Міллс на мотоциклі», в якому він, серед іншого, наголошував на важливості розвитку соціологічної уяви та критичного переосмислення класичного спадку соціологічного знання. Другу премію здобув Данило Судин, доцент кафедри  соціології Українського католицького університету (Львів). У роботі під назвою «Соціологія в ХХІ столітті: смерть від рук біхевіоризму та природничих наук?» пан Данило порушує питання інтервенції до соціології фахівців з природничих наук, що, на його думку, таїть у собі небезпеку моделювання соціальних явищ як спрощеної версії природних процесів. Третю премію було присуджено двом учасникам — старшому викладачеві кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Аліні Калашніковій («Ілюзія одного майбутнього») та доцентові кафедри соціології цього ж університету Олександру Голікову («Ілюзії майбутнього однієї ілюзії»). Лауреатом премії імені Ірини Попової  засновниця Одеської соціологічної школи) за роботу, що має найбільшу соціально-практичну значущість, стала національний координатор біоповедінкових досліджень в Україні (ДУ «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України») Оксана Ковтун. Її есе мало назву «Бути сміливими і відкритими до змін»).

Цього року також було засновано премію імені Мирослава Поповича, якою було відзначено монографію «Науки про суспільство і соціальний прогрес: епістемологічні та етичні засади соціальних наук з погляду філософії комунікації» (автор — кандидат філософських наук, співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Олексій Вєдров).

Ольга Максименко, провідний соціолог відділу методології і методів соціології Інституту соціології НАН України

---